Механізм функціонування фінансової системи України

Термін “механізм” в наукових економічних працях дістав особливий розвиток в постсоціалістичних країнах в другій половині 60-х років, коли науковці навперебій заговорили про “господарський механізм економічної системи”. Незважаючи на відносну “молодість” цього терміну в економіці, він у цій галузі знань набув багатозмістовності. Так, Л.І.Абалкін наступним чином визначав зміст згаданого вище терміну: “Господарський механізм соціалістичного суспільства володіє досить складною структурою. Серед найважливіших його структурних ланок можна виділити: форми організації суспільного виробництва;форми господарських зв'язків, завдяки яким здійснюється своєрідний “обмін речовин” в економіці, в тому числі оборот засобів виробництва, фінансово-кредитні відносини та ін.” [14,с.42].

Разом з тим термін “механізм” прижився, і сучасні економічні дослідження рясніють такими поняттями як “фінансовий механізм”, “механізм управління”, “господарський механізм”, “механізм соціально-економічного розвитку” тощо. Причому, в одних випадках під одним і тим же терміном розуміють сукупність станів системи, наприклад “фінансовий механізм” (сукупність станів фінансової системи). Існують і дещо відмінні від попередніх погляди на зміст поняття “механізм”. Зокрема, В.Н.Черковець говорить, що господарський механізм представляє собою систему взаємозв'язаних, взаємообумовлених форм і методів планового управління суспільним виробництвом і його структурними складовими частинами, вважаючи, що з однієї сторони, вони вони виступають як специфічні об'єктивні форми прояву виробничих відносин (народногосподарське планування, суспільні нормативи, стандарти, ціна, прибуток, кредит і т.п.), а з іншої сторони, ці форми використовуються на практиці як методи господарювання [14.с.78].

Сучасні дослідники під господарським механізмом розуміють в сукупності:

• - господарську систему, її будову (компонентну чи галузеву та територіальну структури);
• - взаємозв'язки між компонентними та територіальними елементами системи;
• - спосіб існування господарської системи;
• - система форм і методів управління функціонуванням господарської системи, послідовною зміною її соціально-економічних станів;
• - спосіб і якість життєдіяльності населення.

У процесі здійснення фінансової політики та функціонування закладів інфраструктури фінансових ринків складається фінансовий механізм реалізації намічених напрямків економічного і соціального розвитку

Фінансовий механізм - це складова частина господарського механізму, яка представляє собою сукупність фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і способів регулювання економічних процесів і відношень. Фінансовий механізм включає насамперед ціни, податки, пільги, штрафи, санкції, дотації, субсидії, банківський кредитний і депозитний процент, тарифи [1,с.123].

Фінансові механізми “здійснюють” кругообіг придбаного капіталу. Економіка, складовими частинами якої є трудовий, науковий, техніко-виробничий і природно-ресурсний потенціал, формується як єдиний господарський механізм здебільшого фінансовою системою.

Концентрованим виразом функціонування державних фінансів є бюджетна система - сукупність усіх бюджетів країни в їх взаємодії. Вона є основною ланкою фінансової системи. Структура бюджетної системи значною мірою залежить від державного устрою країни. Бюджетна система України грунтується на єдності бюджетної системи, збалансованості, самостійності, цільового використання фінансових коштів. Основними складовими системи є державний бюджет та місцеві бюджети.

Бюджет - це план утворення та використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами центральної і місцевої державної влади. Бюджет складається з двох частин - доходів і видатків, які повинні бути збалансованими між собою(табл.3.1).

Таблиця 3.1.Динаміка доходів і видатків державного бюджету України [12 с.56]

Центральне місце бюджету у фінансовій системі визначається насамперед тим, щоза його допомогою перерозподіляється значна частина валового національного продукту (ВНП) та національного доходу. Так через фінансову систему перерозподіляється: в США і Японії 1/3 ВНП, у Франції, Нідерландах - 1/3, в Швеції - 2/3 валового внутрішнього продукту [4,с.67].

На основі використання фінансових ресурсів на підприємствах створюється ВВП, певна частина якого набуває форми централізованих доходів (централізується державою в бюджеті та цільових фондах), а інша -- форми індивідуальних доходів підприємств (прибуток) та робітників і службовців (заробітна плата).

Бюджет є формою планомірного накопичення і використання фінансів для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної влади, регіонального та місцевого самоврядування. Планомірне накопичення коштів відбувається у галузях виробництва, а тому підприємства усіх форм власності є ведучою ланкою в утворенні фінансів держави, оскільки фінанси підприємств опосередковують грошові відносини, що виникають при створенні і використанні грошових доходів для формування основних і бігових фондів, розрахунків з державою через систему податків та обслуговування кругообігу коштів підприємств і зміну форм вартості у процесі цього кругообігу.

Якщо фінанси підприємств обслуговують процес виробництва суспільного продукту, його розподіл всередині підприємств і нагромадження капіталу для розширеного відтворення та розрахунків з державою через податкову систему, то загальнодержавні фінанси використовуються для розподілу і перерозподілу з метою задоволення потреб загальнодержавного споживання через державний та місцеві бюджети й численні централізовані позабюджетні фонди: соціального страхування, пенсійний фонд тощо [3.с.76].

Отже, державний бюджет, як головна складова частина фінансової системи повністю й в усіх деталях відображає механізм функціонування фінансової системи України.